Ольга Чернявська (УБС): проблема текстильних відходів починається ще на етапі виробництва

Сортування текстильних відходів в Україні досі — одне з найскладніших питань. У нашій країні не існує заводів, які переробляють навіть готовий відсортований одяг, тож практика сортування речей практично відсутня. Про проблемну ситуацію розповіла Ольга Чернявська, менеджерка освітніх проєктів організації “Україна без сміття” (УБС) під час лекції, яка відбулася в межах swap-вечірки в Києві на подвір’ї столичного закладу Squat 17B. Нижче — повний конспект її лекції.

Ольга Чернявська / Фото: Анжела Ільків

Цю лекцію про сортування текстилю я підготувала ще 4 роки тому. Але тоді вона була неактуальна. Тому сьогодні на swap-party про текстиль я розповідаю вперше. 

Проблема з текстилем має кілька етапів. На кожному з них продукується та чи інша форма забруднення довкілля або нанесення негативного екологічного сліду. Тобто проблема не стільки в сортуванні й переробленні текстилю, скільки в його створенні та тому, в який спосіб це було зроблено. 

Перший – етап виробництва. Щоб отримати якусь тканину, ми маємо щось для цього висадити, посіяти, потім це зібрати та переробити. Та ж бавовна насправді дуже неекологічна. На її вирощування витрачається величезна кількість води, яка зникає на нашій планеті і за яку деякі країни вже ведуть війни. 

Читайте також: ЛЕКЦІЇ, ПОКАЗ МУЛЬТФІЛЬМУ, 50 УЧАСНИКІВ: ЯК ПОSWAPИЛИСЬ НА ВЕЧІРЦІ 7 СЕРПНЯ

Потім під час виробництва бавовняних, шерстяних, лляних чи навіть конопляних речей виробники використовують безліч отруйних фарб. Далі, коли це їде на фабрики та текстильні комбінати, від тканини лишається досить багато залишків. Тобто з одного боку ми витрачаємо шалено великі ресурси на виробництво бавовни, а потім її просто викидаємо в смітник. Тож проблему текстильних відходів потрібно вирішувати вже на цьому етапі: використовувати техніки безвідходного шиття (існують спеціальні крої для спідниць, сарафанів тощо) та одразу продумувати перероблення або ліквідацію сміття.

Джерело: Unsplash

Другий етап зменшення кількості текстильних звалищ – сортування. Ми в “Україні без сміття” намагаємося в принципі промотувати в Україні сортування. Нам достатньо досягти позначки хоча б у 5% людей, що сортують, від загальної кількості всього населення, аби щось змінилося. Однак, досі цієї цифри ми не маємо. Зате маємо близько 30 тис. стихійних сміттєзвалищ. Сьогодні ми живемо в комфортних умовах. За них сплачуємо дуже дорогу ціну – розраховуємося нашим довкіллям. І коли я задумуюся про сортування ще текстилю (окремо бавовняних речей, окремо джинсу, кросівок, поліестеру тощо), то на даному етапі це видається чимось космічним. 

Проте сортування – це шлях до перероблення. Адже навіть, якщо ми просто окремо розкладемо бавовну, поліестер, денім це вже полегшить роботу переробних заводів. 

Сортування сотень тонн текстильного сміття в межах ініціативи Clothing the Loop / Джерело: Unsplash

Ті ж Швейцарія та Австрія, які ми зараз ставимо в зразок безсміттєвих країн, колись не здавалися такими екологічними. Ще 70 чи 80 років тому ці країни були на межі екологічної катастрофи. Проте розпочали свої державні кампанії з дітей: додали в шкільну програму теорію та практику сортування, безвідходного виробництва, свідомого споживання. Діти, які виросли в цій темі, вже народжуючи власних дітей, на автоматичному рівні передають “у спадок” знання та навички про сортування. Сподіваємося, так незабаром буде і в Україні.

На рік виробляється 13 млн кілометрів джинсової тканини. З них 400 млн метрів – це залишки від виробництва. Цими залишками можна кілька разів обернути земну кулю

І третій етап, який стає можливим завдяки другому, – це перероблення. Є така компанія Pure Waste Textile. Це – фінське підприємство, яке займається переробленням тканин. Але навіть вони, зі своєю 8-річною історією, мають ресурси для повторного використання винятково бавовни. При чому відбір бавовняних виробів дуже жорсткий: без паєток, наліпок, замочків та іншої фурнітури. Інакше за додаткову обробку потрібно сплачувати великі кошти працівникам, адже це – ручна ексклюзивна праця. 

Читайте також: З 2023-ГО В ЛАТВІЇ ВВЕДУТЬ «СОРТУВАЛЬНИЙ» ПОДАТОК НА ОДЯГ

При чому вони переробляють її в Індії, а потім транспортують до Фінляндії, де вже створюють власні колекції футболок, светрів, шарфів, худі, суконь та інших елементів гардеробу. Тобто знову-таки перероблена тканина має значний екологічний слід уже шляхом свого транспортування. І хоч вони позиціонують себе як recycle-бренд, але існують нюанси, які не дозволяють про це стверджувати на всі 100%. 

Джерело: FB-сторінка Pure Waste Textile

Ще один нюанс переробленого текстилю: його повністю не можна використати. На виробництво потім потрапляє лише 20% переробленої бавовни. Якщо ми говоримо про поліестер, то вони можуть на 100% бути з переробленого матеріалу і їх потім можна ще переробляти. Але тут також нюанс. Коли я намагаюся знайти, де ще раз можна переробити, наприклад, куртку з PET-пляшок чи пластику, хто цим займається і куди відвезти, то така інформація поки відсутня. Начебто це можливо, але досі ніхто цим не займається. 

Тому те, що ми сьогодні маємо такі ініціативи як swap-party, де обмінюємося речами й зменшуємо кількість того, що потрапляє на звалища й тліє там десятки років, виділяючи метан, це – вже перемога. Це – ще один крок на шляху до свідомого споживання, який не потребує великих затрат, але який є важливим і необхідним уже зараз.

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *