«Смерть» пакетам-маєчкам та сталий офіс: депутатка Леся Василенко про екологізацію в родині та на роботі

Юристка Леся Василенко 2014 року змінила корпоративне право на громадський сектор, заснувала «Юридичну сотню» та допомагала учасникам АТО відстоювати свої права. З 2019-го вже у складі нової Верховної ради опікується питаннями зміни клімату, збереженням природних ресурсів та охорони атмосферного повітря. В інтерв’ю C-Element Леся Василенко розповіла про вибір стійких брендів, зміни, на які її надихають діти, та роботу над законопроєктом про заборону поліетиленових пакетів.

– У своїх цілях на 2021 рік ви вказали «повну екологізацію». Що це означає особисто для вас?

– Для мене – це покращення якості життя для себе і своїх рідних. По-перше, змінити підходи у виборі одягу, косметики, продуктів харчування. Звернути увагу на те, як і куди я подорожую, більше ходити пішки, менше їздити  автомобілем.

По-друге, це – екологізація правил у сім’ї. Від вибору продуктів до побутових речей. Також обговорення, зокрема з дітьми, різних екологічних ініціатив. Те, що кожен з нас може застосовувати у повсякденному житті, щоб зберігати природні ресурси планети.

Я багато чому вчуся і в дітей. Траплялося, що я прихожу додому, а на кухні і у ванній коло кранів висять таблички з написами, що потрібно берегти воду. Також періодично разом з дітьми на вихідних виходимо прибирати парки,  береги річок, місця, де відпочиваємо.

Потім робота. Тут перелік може бути нескінченний. У моєму офісі стоять баки для сортування пластику і паперу. Намагаємося з колегами зменшити кількість паперових документів. І це найскладніше. Бо я звикла читати інформацію з паперу.

На законодавчому рівні намагаємося організовувати дискусії, обговорення, пропонувати ініціативи задля позитивних зрушень у питаннях клімату та якості повітря, яким ми дихаємо. Пробуємо вплинути на те, щоб бізнес, економіка, енергетика, сільське господарство, текстильна промисловість, транспорт переходили на нові виробничі процеси.

– Чи зміняться (уже змінились) для вас і родини правила купівлі одягу, взуття, інших речей? Що враховуєте, коли купуєте ту чи іншу річ? Чи перевіряєте бренд на стійкість?

– Це – кінцева ціль, до якої я прагну. В ідеалі я б хотіла, щоб у мене у шафі весь одяг, взуття і сумки були зроблені з екологічно чистих матеріалів сталими брендами. Але, нажаль, поки це не так.

У моєму офісі стоять баки для сортування пластику і паперу. Намагаємося з колегами зменшити кількість паперових документів. І це найскладніше.

У мене досі є одяг фаст-фешн. Ті ж H&M та Zara, наприклад. Але можу сказати, що купую його не на один день. Люблю класичні речі, які можуть «жити» роками. Я звикаю до них. Те, що маю велику кількість одягу, не означає, що змінюю його щосезону. Речей багато, бо вони всі гарної якості і я їх постійно одягаю. Тобто вони не висять у шафі, а «працюють».

Тож сталість для мене наразі в тому, що я не викидаю одяг, а ставлюся до нього бережно й за потреби відновлюю.

Також мої близькі знайомі – власники брендів. Відповідно, я точно знаю, як ці речі виробляються, з яких тканин і якої вони якості. Тому не маю сумнівів щодо сталості процесів виробництва. Бренд, якого найбільше в моїй шафі, це – Elena Burba. Його власниця і засновниця – моя близька подруга. З нею ми дружимо з 13 років. Вона – хрещена моїх дітей, а також дуже талановита людина. Її одяг супроводжує мене на всі офіційні зустрічі й події.

– Законопроєкт №2051-1 про заборону пластикових пакетів наразі ще не прийняли. Яким ви бачите його в ідеалі? Що потрібно для його імплементації?

– Цей законопроект дуже потрібен. Він максимально простий, але зайняв багато часу для ухвалення у стінах Верховної Ради. Стосується заборони пластикових пакетів щільністю до 50 мікрон. Тобто це – наші стандартні пакети-маєчки, які роздають направо і наліво у супермаркетах. У них пакують продукти, овочі, фрукти на базарах. Такий пластик також використовують у текстильній промисловості, сфері послуг. Зокрема, це чохли для речей у хімчистці, упаковка, якою користуються у ресторані.

Цей пластик настільки ж зручний, наскільки небезпечний та шкідливий. Адже розкладається багато років. Перебуваючи у землі, грунті, водоймах, він впливає на якість їжі та води, яку ми п’ємо. Регулярне вживання мікродоз такого пластику користі для організму не додає.

Саме через це подібні пакети заборонили в низці країн світу. Україна теж стала на цей шлях. Законопроєкт узгодили з мережами супермаркетів, торгівцями роздрібної торгівлі, власниками різних мереж з надання послуг. Усі зійшлися на тому, що сьогодні новітні технології дозволяють відмовитися від цих шкідливих видів пластику. Їх більше не розповсюджуватимуть у широкому доступі. За пластикові пакети більшої щільності клієнт доплачуватиме.

Сфера легкої промисловості в Україні – максимально неекологізована. Ці питання дуже слабо і тихо піднімаються.

Заборона може почати діяти в Україні вже з 2022 року. Зараз законопроєкт абсолютно вивірений, вичитаний, готовий до комплексного прийняття.

Єдине, що він, як і багато інших екологічних проєктів, не потрапляє в прохідну частину порядку денного. Екологія, на жаль, не стоїть у списку пріоритетів, тому такі ініціативи пасуть задніх і на голосування навіть не виносяться. Це можна змінити за умови активнішого лоббі і зі сторони громадськості, і всередині самого парламенту. Але цього немає. Усе, що маємо: невелику групу народних депутатів, які ці ініціативи просувають. Попри шалене лоббі зі сторони ритейлерів, бізнесу, аграріїв, енергетиків, промисловців. Іноді це відбувається в обмін на всезагальний добробут і екологічні інтереси мільйонів людей.

– Чи маєте вдома екоторби? Якщо маєте, то чи є улюблені? В яких брендів купуєте?

– Екосумок маю і багато. Тільки я їх не купую. Вони у мене з різних закладів, конференцій. Дають як сувеніри. Я їх звичайно збираю, приношу додому і використовую. Ходжу з ними в магазин.

– Паризька кліматична угода зачіпає, зокрема, сферу фешн-бізнесу. Чи моніторили ви ситуацію на українському ринку? Бо тут замкнене коло виходить: швейні цехи працюють за мінімум, аби вижити і їм не до мінімізації відходів. Але з іншого боку це – їхній вклад у своє ж майбутнє. Який ви в цьому бачите вихід?

– Сфера легкої промисловості в Україні – максимально неекологізована. Ці питання дуже слабо і тихо піднімаються. Зараз, наприклад, маємо ситуацію, коли деякі бренди позиціонують себе як екологічні, але не вживають поняття «сталість». Проте є різниця між екологічною і сталою компанією. Сталість якраз полягає у тому, про що йдеться в кліматичній угоді. Тобто не лише використання природних чи органічних матеріалів, але екологічність та етичність їхньої обробки і подальшої експлуатації.

Підприємства з виробництва одягу мають також бути сталими. Пропонувати гідні умови праці, використовувати новітні технології тощо. Це допоможе мінімізувати екологічний слід. Більше того, бренди мають піклуватися про екологічність доставки, подальшу переробку речей – це теж частина виробничого циклу. 

В Україні наразі таких брендів одиниці. Адже створення подібної компанії потребує значних зусиль, глибинної філософії, розуміння всіх етапів. І що найгірше: справді сталі бренди здебільшого продають свою продукцію за кордон. Тому в цій ситуації потрібно сідати за стіл переговорів разом з державою і прописувати правила, як екологізувати сферу легкої промисловості. Це крок вперед, який потрібно робити всій галузі, домовляючись між собою.

– Раніше в Україні було гарно розвинене виробництво льону та технічної коноплі. Чи є розмови щодо дотацій/субсидій чи просто інформування для відновлення/розвитку цих галузей? Адже на ці матеріали зростає попит, в Україні є для цього хороші умови та частково спеціалісти. До того ж, є унікальний бренд DevoHome, який виготовляє з коноплі навіть хутро.

– Використання ниток льону і коноплі це – дійсно про українські традиції. Їх варто було б відновлювати. Однак зараз, наскільки мені відомо, якихось урядових ініціатив щодо підтримки таких виробників немає.

Проте це – гарна ідея. Щоб це питання підняти, треба буде працювати з аграрним комітетом. Очевидно, можна взяти це собі на олівець і доповнити цим пунктом список планів на 2021 рік.

Авторка: Аліна Крамар

Редакторка: Катерина Кухарчук

Верстка: Ірина Левицька

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *