Стиль як інструмент досягнення мети: 4 історії жінок у бізнесі

ХХ століття подарувало жінкам свободу від корсетів, мініспідниці та відкриті роздільні купальники. Однак, корпоративний дрескод змінювався не так швидко, як модні тренди. На додачу: існує низка досліджень, які доводять, що формальний стиль в одязі таки потрібен. По-перше, це окреслює рамки дозволеного. По-друге, підвищує продуктивність і ефективність роботи. По-третє, позитивно впливає на самоідентифікацію. Тому навіть у ХХІ столітті діловий одяг продовжує бути актуальним і допомагати не лише в самовираженні, але й досягненні цілей.

Разом із брендом ділового одягу Katerina Timakina ми запитали у жінок з бізнесу про етикет, значення одягу під час переговорів та рівень впевненості в собі залежно від обраного стилю.

Наразі маю три основних види діяльності. Сьогодні я — співзасновниця SMM-агентства, засновниця платформи “Границ.Нет” (віртуального простору для розвитку навичок самореалізації та мислення в цифровому світі), коуч. Мій кар’єрний шлях проходив через роботу в таких компаніях як Vodafone та Microsoft. 

Одяг безумовно пов’язаний з моєю діяльністю. Коли почала власний бізнес, довелося повністю переглянути свої образи. Працювала зі стилістом. Залежно від того, з ким я спілкуюся, хто мій клієнт та хто моя аудиторія, те, що я одягаю, допомагає мені доповнити враження, яке хочу справити. Донести думки, на яких хочу закцентувати увагу. Ну і, власне, порозумітися з людиною чи людьми, з якими розмовляю. Часто одяг, як і слова, допомагає налагодити комунікацію, досягти її мети

Якщо бачу, що переді мною людина, для якої цінністю є структура, чіткість, зрозумілість, бізнес — то одягаю жакет чи костюм. Тоді зі співрозмовником ми розмовляємо однією мовою. Проте тут важливо зауважити: мій гардероб дуже раціональний. Я намагаюся обирати ті речі, які можу комбінувати. Капсула для мене — це дуже важливо.

Аксесуари є важливою частиною мого образу. Це не має бути щось яскраве, велике чи екстравагантне. Іноді достатньо сережок Channel. Або, навпаки, яскравої сумки, яка акцентуватиме на собі. 

Одяг для мене — це, в першу чергу, інструмент. 

Якщо я — про новаторство, щось нове, про зміни й це хочу транслювати людям, з якими зустрічаюся, саме в такий спосіб вони повинні мене й сприймати. Тому бути в білій-чорній-сірій класиці для мене не цікаво. Я хочу за допомогою свого образу викликати якусь асоціацію разом з тими меседжами, які доношу до людей.

Ніколи не прийду на зустріч у квітчастій сукні. Такої в моєму гардеробі просто немає. Це не про мене. Але поєднувати щось — легку блузу і піджак — ось це так, це цікаво. Також ніколи не одягну рожеві речі. Цей колір ніяк не асоціюється з тими цілями, які є у мене. 

Діловий стиль стає пропуском до іншого ставлення. Не кращого, але рівного. Тебе сприймають як напарника, партнера, конкурента, професіонала, ти вже в цій сфері.

Катерина Тімакіна

Я — власниця мовної онлайн-школи “EverEnglish”. Наша мета — збільшити відсоток українців, які б знали та розмовляли англійською, допомогти людям увійти в англомовну міжнародну спільноту. Наші клієнти — це переважно люди від 25 років — люди, які вже вийшли на ринок праці. Інколи мають власні компанії, працюють топменеджерами у великих бізнесах чи тільки починають свій кар’єрний шлях. У будь-якому разі це — доросла аудиторія. Тому аналізуючи свій гардероб і сферу діяльності я бачу: вони на пряму пов’язані. Одяг та стиль — це ще одна мова, що є запорукою успішної співпраці та комунікації.

Перший шопінг стався у США. Тоді навчалася на обмінній програмі. Це був дійсно справжній шопінг, коли за раз купила більш як 2 речі! Раніше закупи з батьками були такими: я могла купити лише одну річ, яку хотіла. Тож у Сполучених Штатах мої уявлення про шопінг кардинально змінилися.

Наш образ накладає свій відбиток на поведінку, ставлення, наше сприйняття світу. 

Ірина Жолонківська

Стиль формувався досить змішано. Зі США я повернулася у рваних джинсах і випаленій футболці (тай-дай). Дуже довгий час відчувала себе в цьому комфортно і не бачила жодної потреби щось змінювати. В одязі, передусім, мені мало бути зручно. 

Коли вийшла на перше місце роботи, а це був австрійський банк, усе змінилося. Усі мої студенти на той час були фінансистами. Тобто офіційний діловий стиль щодня. Окрім того, в нас була суттєва різниця у віці: я — 19-річна студентка, мої учні — фахівці з великим досвідом, яким часто було за 40. 

Було складно. Адже усе, що я привезла зі США — це рожеві джинси, рожеві сорочки, стрази. Перехід був досить складним. Не хотілося виходити з безтурботного підліткового стилю. Однак, з часом діловий костюм почав асоціюватися зі зростанням. Одяг допоміг мені виглядати дорослішою, ніж я була на той час. 

По-перше, ми зі студентами мали були на одному рівні. По-друге, спочатку мені необхідно було заслужити їхню повагу. Зокрема, не тільки через знання, але й власний імідж. З одного боку потрібно було продемонструвати: не зважаючи на свій вік я — професіонал. З іншого — це я хотіла з ними працювати, тож мала продемонструвати, що поважаю їхній стиль і підхід. Не зраджую якісь свої принципи, але приймаю іншу думку. Тобто завдяки одягу я почувалася органічно в цьому середовищі.

Надаю перевагу натуральним тканинам. Оскільки від одягу безпосередньо залежить як пройде день, для мене  важливо, аби для тіла це було комфортно. Колір підбираю під настрій.

Я — комерційний директор у групі компаній, яка займається кавовим бізнесом. У нас різні напрямки діяльності: від продажу кави до оренди кавового обладнання, хімічних засобів догляду за кавовим обладнанням. Ми працюємо як на внутрішній ринок, так і на експорт. 

Тому моя робота дуже впливає на вибір одягу. Насправді якийсь чіткий “дрес-код” не встановлений, усе досить демократично. Тому, якщо немає зустрічей, то мій стиль — бізнес-кежуал. Це можуть бути й джинси, й футболки під піджак, й блузи. Але у будь-якому, оскільки я керівник, то повинна дотримуватися певних стандартів. Якщо ж передбачаються ділові зустрічі, а вони проходять часто на високому рівні, тоді звичайно ж потрібен діловий дрес-код. 

Як мене сприймають люди, залежить від одягу. Одна справа, якщо я приходжу на захід у діловому костюмі або в спідниці-олівці й блузі, та ще й на підборах. Тоді автоматично починаю поводитися по-іншому, ніж якби я була в джинсах, спортивному світшоті тощо. Наш образ накладає свій відбиток на поведінку, ставлення, наше сприйняття

Щодо критеріїв: якщо це бізнес-кежуал, такий більш “розслаблений” look, то обираю Tommy Hilfiger, Diesel — ось в такому стилі можу дозволити собі прийти на роботу. Тобто це має бути стильно, зручно і, звичайно, якісно.

Якщо ж у планах важлива зустріч, тоді часто обираю костюм. До його вибору підходжу ретельно. Аналізую і тканину, і крій, і якість пошиття. Річ у тім, що костюм може бути гарного кольору, стильний, але якщо він пошитий з дешевої тканини, ефект втрачається. Ба більше, втрачається частка своєї впевненості в цьому образі. 

Я хочу за допомогою свого образу викликати якусь асоціацію разом з тими меседжами, які доношу до людей.

Галина Ларіонова

Костюми для ділових жінок створює Катерина Тімакіна. У світ фешн прийшла з корпоративного світу, де вона сама працювала юристкою. Однак, 2019 запустила власний бренд ділового одягу. Тепер допомагає жінкам почуватися впевнено та навіть одягатися згідно з протоколами міжнародних зустрічей.

Я дуже сильно панкувала в юності. До хардкору. У мене в гардеробі були фатинові спідниці, все кольорове. Але в один момент під час навчання в ліцеї вирішила, що стану юристкою. Тоді з 15 років щоліта працювала в юридичній консультації помічником. І з моменту, коли одягла свої перші чорні жакет і спідницю-олівець, для мене все змінилося.  

У юриспруденції дуже важливе значення має зовнішній вигляд та самопрезентація. Коли ти приходиш у джинсах, тебе сприймають як звичайного смертного, який далекий від таємниць цієї великої сфери. Не зневажають, зовсім ні. Просто без костюма ти — спеціаліст, який ще не розуміє, ким хоче бути. А от діловий стиль стає пропуском до світу великого бізнесу. Це — не зверхність, це подолання ксенофобії та бар’єру свій-чужий. Тебе сприймають як партнера, конкурента, професіонала, тобто ти вже в цій сфері.

Аналізуючи свій гардероб і сферу діяльності я бачу: вони на пряму пов’язані. Я не зможу бути цінною для клієнтів, якщо не розділятиму їхніх поглядів.

Яна Козаченко

Якісний діловий костюм — це така річ, в якій зручно впродовж усього дня. Якщо костюм пошитий правильно, людина в ньому не пітніє і не “вмирає”, він не протирається, не ковзає, не сковує рухів.

Є два варіанти ділового одягу — business casual і business formal. Останній — протокольний або для зустрічей на високому рівні. Одна моя клієнтка купує одяг винятково для протокольних зустрічей і має чіткі вимоги. Наприклад, комір сорочки повинен застібатися наглухо, блуза не може бути прозорою. Тому в нас є шовк атласного переплетення, який не світиться. Для неї також важливо, щоб спідниця була на три пальці нижче коліна, аби колінну чашечку не було видно, коли вона сидить. Щоб рукав був правильної довжини. Ось усі ці нюанси дуже впливають на вибір одягу. 

Таких клієнток, які працюють у посольствах, маю досить багато. У них безліч протокольних штук. І я дотримуюся усіх нюансів. Теж саме з кольорами. Вони не можуть бути надто яскравими чи тьмяними, краще просто стриманих відтінків. 

Якщо порушити протокол — це, в першу чергу, неповага до місця й людей, куди ви прийшли. Це — дискомфорт. Адже, коли в кімнаті починає сяяти “веселка” на сукні чи костюмі, а тут ви говорите про фінанси, це суттєво відвертає увагу. Бо для чого потрібні ці протокольні нюанси: аби абстрагуватися від нашої повсякденності й сконцентруватися на роботі чи переговорах. Коли вирішується доля багатомільйонного кредиту, краще думати про гроші, закони, документи, а не про те, що у когось гарний вигин між ключицями. У цьому випадку одяг допомагає працювати та абстрагуватися від зайвого.

Також одяг допомагає нам “говорити”. Якщо, наприклад, на зустрічі нам потрібно “натиснути” на людину, але зробити це м’яко, то не варто одягати яскраво червоний костюм. Якщо потрібно додати собі значущості, професійності, то краще обрати темні відтінки синього. Психологія кольору працює, враження та тон, який ми задаємо своїм зовнішнім виглядом, багато вирішує. Цей інструмент не можна ігнорувати.

Існує безглуздий стереотип, що класичний костюм — це нудно та занадто серйозно. Та це зовсім не так. Нашими костюмами ми боремося з цими переконаннями. Діловий стиль – це елегантність та витонченість, а бути серйозною жінці зовсім не соромно. Ми робимо великі справи та не повинні цього применшувати. 

Ще один протилежний стереотип, який мене дуже вразив, це ставлення до матеріалів. Мовляв, більшість хороших костюмів відшиваються із так званих “чоловічих” тканин. Для жінок прийнято продавати товари менш якісні.

Коли купувала свою першу партію вовни, то поставила питання постачальнику: чому я ніколи не зустрічала жіночий піджак з шерсті такої високої якості? На це представник фабрики відповів:

— Катерино, жінки не носять таку шерсть.
— Але чому? Класна ж шерсть. Я б взяла.
— Але це “шерсть для чоловіків”.
— Чому?
— Ну, жінки носять те, що тонке і кольорове. І це дешевше.

Я дуже засмутилася і прочитала лекцію про те, на скільки це далеко від правди.

Сьогодні жінки нарешті можуть сповна розкрити свою силу. А з правильним одягом узагалі зробити це ще й елегантно та впевнено. Ми маємо більшу можливість варіацій, від бежевого до червоного чи зеленого кольорів костюмів. А отже, можемо задавати тон зустрічі й узагалі всього, що відбувається навколо, залишаючись вірними собі.

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *