Book Swap: як обмін книгами об’єднав поетичні читання, лекції та виставку ілюстрацій

Полиці ще пусті, у залі тихо звучать дві гітари, дівчата-організатори завершують прикрашати фото-зону. Book Swap, тобто обмін книгами, розпочнеться з хвилини на хвилину і локація в центрі Києва наповниться шелестом сторінок, людьми, виданнями, розмовами і звісно враженнями.

Ось дві дівчини несуть цілу валізу книг. Олена і Вікторія розповідають, що на подібних вечірках-обмінах вони не вперше. Цього разу принесли літературну класику. Ці книжки у них давно — друзі віддали.

“Вони (книги) вже не раз перечитані. Зараз такі видання недешеві, от і хочемо дати їм друге життя, щоб їх читали”, — розповідає Вікторія. Вона — одна з трьох співорганізаторок.

Її подруга Олена додає, що книжки для неї — то особлива любов. Один з улюблених авторів — Рей Бредбері: “Я вже бачила томик його творів. Якщо встигну, обміняю собі”.

Кожен , хто приходить на Book Swap, отримує за свої книги жетони. Одне видання — один жетон. Виходить така собі валюта на цьому заході. Коли ж учасник знаходить книгу, яку хоче забрати собі, повертає жетони назад.

Марина прийшла на обмін книжками з цікавості. Вона вперше на такому заході: “Поки придивляюся і відбираю собі, що сподобалося. Це наче в дитинстві у бібліотеці”.

Фото: Даша Савінова (@Darja Savinova)

Тетяна прийшла з подругою. Каже, що ідея обміну книжками їй дуже подобається.

“Зараз складно знати книгу, яка би мене дуже захопила. Тому принести свої прочитані книг, а натомість взяти і почитати інші — чудова ідея. Ще й екологічна. Я планую прочитати ті, які виберу, а тоді знову прийти та обміняти їх. Це така собі імпровізована бібліотека чи бібліотечний клуб”.

Тим часом книг на поличках стає дедалі більше. Організатори також розкладають їх по столах та біля фотозони. Їх зробили дві. Одну назвали вінтажною: для неї спеціально привезли кований стіл і стільчики, люстерко, якому понад 50 років, підсвічники та інші елементи декору з історією. Інша фотозона була більш динамічною та інтерактивною: на стіну через проєктор виводили фото іноземних та українських письменників. З ними можна було робити селфі й фотографуватися на їхньому тлі.

“Це наш четвертий такий захід. Перші три були більшими за обсягом. На обмін можна було приносити речі, одяг, книжки, прикраси. Однак, цього разу вирішили сфокусуватися винятково на книгах”, — розповідає одна з організаторок Марія Моложон.

За її словами, приносити можна було будь які книжки, як художні, так і навчальні, словники чи технічні підручники: “Ті книжки, які залишилися поїдуть у школи біля лінії розмежування на Сході. Там зараз важко знайти будь які видання, а бібліотеки зачинені”.

Третя співорганізаторка Катерина йде представляти першу гостю вечора. Це — дитяча письменниця, філологиня, викладачка Валентина Ануфрієва. Вона вже видала «Петро і дракон» для дітей 10-12 років+, «Буквоїди» для дітей 6+ та «Казки Зачарованого Лісу» для дітей 8+. Також реалізовує проєкт з популяризації дитячого читання і розробляє квести для дітей про драконів, букви й детективи.

“Кажуть, ти не письменник, поки не видав свою першу книжку. А тоді поки другу, третю. Ті, хто зважився, і пройшов цей шлях, уже не можуть зупинитися. Хочеться видавати знову. У мене досі вдома не розпроданий перший тираж моєї книги, але ми вже працюємо над п’ятим виданням”.

Валентина розповідає про свій письменницький шлях. Для неї виявилося ефективнішим напряму працювати з типографіями і видавати самостійно, ніж іти до видавництва:

“Видавництво заплатить за рукопис. Хіба дуже розкручені письменники мають ще гонорари з проданих книжок. Тобто автор буде бачити свою книжку на полицях книгарень, але не розпоряджатися нею. З грантами теж не все просто. Тиражем розпоряджається грантодавець, а не автор”.

Художник та дизайнер Дмитро Дзюба приніс на Book Swap свої плакати. Він — теж один з лекторів. Розповідає, як це бути ілюстратором.

“Треба шукати свій шлях. Це може зайняти від півроку до п’яти. Але якби я свого часу здався, то працював би зараз охоронцем супермаркеті. І не був би щасливим”, — пояснює дизайнер.

Фото: Даша Савінова (@Darja Savinova)

Річ у тім, що Дмитро навчався на інженерній спеціальності, яка йому не була цікава. Тож залишив університет і пішов у творчі пошуки. Відвідував мистецькі та дизайнерські курси, поки не знайшов власний стиль і роботу, яка йому приносить задоволення.

Поет Сергій Смальчук прийшов без книжок, але в руках має свої вірші. Він їх не лише пише, а й читає особисто. Цього року Сергій запланував видати збірку. Каже: на Book Swap уже пригледів собі ілюстратора і колегу, яка знає все про самвидав.

Кожне читання своїх віршів поет перетворює на емоційний перфоманс. Як актор за освітою знає на чому зробити акцент та як взаємодіяти з аудиторією.

Вірші Сергій читає під гру гітаристів оркестру “ПектораL”. Вони про почуття, віру в людей, про реалії і те, як не втратити найголовніше — себе у щоденних буднях. Його слухають мовчки. Здається навіть полум’я cвічок рухається в такт віршів. Останній Сергій присвячує волонтерці під позивним Подруга Арта — дівчині, що тиждень ночувала на Банковій під Офісом президента, протестуючи проти політики розведення військ на Сході України.

Якби ти знала, як я хочу сказати тобі - "Люблю"...
Якби знала, як хочу цілувати кінчики твого фарбованого волосся...
Якби...
Якби ти не була чиєюсь...
Злюсь.
Злюсь. Бо я надто довго любив весну.
А вже, сука, осінь.

Текст: Олександра-Євгенія Суботіна

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *