«Лоліта», «Поштамт», «Список Шиндлера» — дизайнер створює альтернативні обкладинки до класики

Дмитро Дзюба, графічний дизайнер, художник та ілюстратор, створює альтернативні обкладинки до книг, які читає. Також працює над серією плакатів на книжкову тематику. Роботи Дмитра виставляються на офлайн та онлайн-виставках у Туреччині, Польщі, Іспанії, США та Україні. А анімований плакат до 75-річчя ООН, створений у партнерстві з колегами зі студії дизайну Aztec Animation, цілий наступний рік висітиме в головному корпусі Секретаріату ООН у Нью-Йорку. Мінівиставка робіт Дмитра запланована також 7 листопада під час Book Swap — події, на якій можна обмінюватися як сучасними книгами, так раритетними журналами, плакатами та іншими виданнями. З ним говоримо про улюблені книги, натхнення та критику.

Мої захоплення — це ілюстрація, графічний дизайн, арт фотографія, фотографія, ручна графіка. Але основні напрямки — ілюстрація, графічний дизайн і плакатне мистецтво.

Моє натхнення — музика, кіно, література, спілкування з людьми. Цей діапазон широкий: від Pinterest і до міського метро.

Власні обкладинки до книг створюю, коли вражає сюжет чи книга надихає на роздуми. Я не сідаю і не роблю за принципом: ось цю книжку я прочитав треба зробити обкладинку. Це не примусово. У голові виникають якісь образи, а потім усе складається в пазл, спрацьовує і з’являється нова ідея.

Лоліта. Володимир Набоков

Цю книгу дарував знайомій на день народження. І теж вирішив прочитати. Серед моїх знайомих, як виявилося, її мало хто читав. Багато хто говорить про неї, а ось сам твір мало хто читав. Тому мені стало цікаво.

На малюнку зобразив і дорогу, і одночасно ноги. Вони анатомічно більш схожі на жіночі. Вдалині — жіночі підбори, але водночас вони є захмарними кораблями. Є і спідня білизна жіноча, все ж таки це трішки еротичний роман. А все разом — графічне узагальнення роману.

Поштамт. Чарльз Буковскі

Буковські мені дуже сподобався своєю такою життєвою відразою. До життя, офісної роботи, деталей. Чому саме такі елементи на малюнку? 

Якщо дивитись, тут проглядається конверт і червоний фон. У романі «Поштамт» у начальника головного героя була червона сорочка в якій він ходив. Тому це таке відсилання до цього. На середньому плані зображена краватка. Одразу згадується образ — біла сорочка, краватка, типовий офісний планктон. І таке воно все закрите, в конверт запаковане, який просто не розпаковується. 

А нижня частина малюнка схожа на кінчик олівця. Головний герой любив писати, приходив після роботи й творив, творив. Тобто дві такі протилежності. Якщо далі закрутити, то можна прогледіти піщаний годинник, де офісна робота перетікає у творчу.

Не можу сказати, що сам на 100% інколи  розумію свої обкладинки. Була історія, коли один з плакатів зрозумів лише через рік

Політ над гніздом зозулі. Кен Кізі

Цю книгу хотів прочитати, мабуть, років сім. Ніяк не міг до неї дійти. І нарешті кілька місяців назад дочитав. Це перша ілюстрація до книжки, яка була створена по ходу її читання. Усі інші малював вже після того, як я їх прочитав.

За сюжетом, це історія про психлікарню. Де щотижня були наради для пацієнтів. Приходила головна медсестра, вони усі сідали на стільці, і вислуховували її.

Тому на своєму малюнку зобразив стілець, але з іншого боку є вікно. А за ним — біла пташка. Узагалі для нас білий колір символізує щось світле, вільне. У неї підняті крила. Вона відлітає, як Рендл Макмерфі, який все ж звільнився. Це символ головного героя. Тут два символи поєднуються. Тобто стілець — це герої, закриті в лікарні, а вікно та пташка — символ свободи.

Список Шиндлера. Томас Кініллі

Кораблики та їхнє відбиття — це єврейські зірочки. Їх вішали в концтаборах на одяг. Якщо на людині жовта зірка, це означало, що це — єврей. 

Паперовий кораблик тут символ свободи. Такий потужний, міцний елемент, який витримує бурі, шторми, вітри, але водночас беззахисний. Тобто вони плавають як вільні кораблі, але в темній воді. До того ж відбиваються там дзеркально.

Невеликий коментар до всіх робіт. Не можу сказати, що сам на 100% інколи  розумію свої обкладинки. Була історія, коли один з плакатів зрозумів лише через рік. Тому зараз я тут бачу одні символи, але з досвідом і часом може відкритися щось іще. Тож тлумачити можна нескінченно.

Часто зайвий раз прискіпуюся до своїх робіт. Зроблю обкладинку, а потім через 2-3 дні вона мені вже не подобається. Колір не такий, шрифт хочеться інший підібрати, щось виправити. Тобто творчий процес триває постійно.

Книги й читання обожнюю з дитинства, це сімейна спадковість. 

Наразі серед моїх улюблених — Світлана Алексієвич. Радив би всім будь-яку її книгу. Уперше її роман прочитав два роки тому. Пам’ятаю, що після «У війни не жіноче обличчя» тижні два чи три взагалі нічого не міг читати. Настільки було сильне враження. 

Другий із топу — Джордж Оруелл. Його пророцтва ми зараз бачимо і відчуваємо в повій мірі. Гадаю, вони й надалі будуть збуватися. Тому Оруелла треба читати, щоб розуміти принаймні до чого готуватися. Краще бути трішки параноїком і готуватися до “війни”, ніж бути безпорадним, коли все почнеться.

Третій — Сергій Жадан. Я його фанат. Але більше люблю прозу, ніж поезію. Окремо виділю «Ворошиловград». Ще з особистих ТОП-ів Солженіцин, Шаланов і Камю.

Віддаю перевагу тільки паперовим книгам. В електронному вигляді мені навіть статтю прочитати, якщо це лонгрід, складно. Тож однозначно папір, тактильні відчуття, оформлення. Узагалі хочу собі бібліотеку. Тому книжки нікому не даю для читання, лише в окремих випадках, дуже рідко. І сам не беру читати чужі — краще куплю.

Авторка: Ірина Левицька

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *