Другий шанс для сумки – як Woolberry вже 4 роки переробляє повстяні речі

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED).

Майстерня Woolberry – за два кроки, а точніше 7 хвилин від метро Поштова площа. Проминути кілька кав’ярень, обійти заправку, НЕ зайти в їдальню і потрапити на територію річково-ремонтного заводу. В одному з тих сотень приміщень на другому поверсі живе Woolberry. Саме сюди з усіх поштових скриньок та шоу-румів приносять використані повстяні речі. Співзасновниця Катерина Сполітак щороку переробляє їх на брелоки. Запрошує пройти в майстерню.

Поки заварює чай роздивляюся спочатку контейнери для сортування сміття. Зліва – великі рулони з різнокольоровою повстю. Приміщення візуально розділяє на дві частини великий стелаж. На ньому розміщують уже готові сумки, фурнітуру, ножиці. З самого верху у великі сумки-шопери Катерина збирає речі, які принесли на переробляння. Це і менші за розміром сумки, і клатчі, і гаманці, і бананки. За стелажем – кілька великих розкрійних столів, швейні машинки. А в кутку – фліпчарт з ідеями. 

Катерина приносить чай і ми починаємо розмову про ініціативу refresh, з чого вона почалася та у що трансформувалася, як важливо показувати приклад та чим небезпечна синтетична повсть крім швидкої експлуатації.

Ініціативу ми вирішили проводити раз на рік. Щороку влітку ми приймаємо повстяні речі на перероблення. Проєкт назвали refresh, тобто освіжити, перезапустити, дати нове звучання, життя. У чому взагалі ідея?

Ми працюємо винятково з натуральною повстю. Використовуємо німецьку сировину. Це – натуральна шерсть овечок мериносів. Останні – австралійська порода, яка розводиться в Австралії та Новій Зеландії. Тобто ви ж уявляєте, який шлях долає тканина, щоб дістатися до нас? Сировина – з Австралії, сама повсть виготовляється вже в Німеччині, а далі їде до нас. Відтак лишається вагомий вуглецевий слід ось цього всього.

Виходить, не зважаючи на те, що це – етичний матеріал (його продукують за всіма нормами й сертифікатами бережного ставлення до тварин – нам це важливо), все одно, він ресурсозатратний. Щоб тримати шматок повсті, потрібно багато літрів води спочатку на пасовищі, потім ресурси на створення самої повсті.

Для нас це – цінний матеріал, який ми не можемо дозволити собі викинути навіть після тривалого носіння. Це була перша передумова запуску refresh.

Ми вже існуємо 6 років. Створюємо сумки та аксесуари з природної етичної шерсті. Запускали сам бренд як альтернативу шкіряним сумкам. Ми з цим матеріалом досить давно. І ось що виявили: повсть, якщо вона натуральна, практично не зношується. І є навіть сумки, які нам приносять практично в ідеальному стані після кількох років експлуатації. Тож друга передумова: повсть у хорошому стані, яку можна використати повторно.

Чому люди їх припиняють носити? Або набрид колір, або морально застаріла – бувають асоціації з якимись речами. Або просто вона забруднилася і не хочеться нести кудись чистити, везти в хімчистку, бо в людини інший темп життя.

Речі не носять не тому, що вони “вбиті”, а тому що є сотня-дві різних на те причин. Відтак аксесуар може лежати на полиці, припадати пилом, може займати місце в шафі або людина її комусь віддає. Тому ми кажемо: “Слухайте, давайте ви не будете збирати пил на ваших сумках, приносьте їх нам, ми їх переробимо”. 

Тобто ми забираємо сумки, які вже були у використанні. Ось, наприклад, клатч, який носили. Ця повсть в ідеальному стані. Я її розпорюю. Сама займаюся цим – не залучаю до цього дівчат з майстерні. Потім розпороту сумку чищу в пральній машинці. Сортую їх за кольорами. Повсть не линяє, але щоб не наражати на небезпеку, все-таки розділяю. Тканина трішки зменшується, зсаджується, стає більш ущільненою. Якщо от ви спробуєте на дотик звичайну сумку і вже випрану нами, то вони будуть трішки різні. 

З розпоротої та випраної тканини вирізаємо різні за формою елементи. Самі формочки спеціально щороку робимо різними. Крім того, даємо знижку за кожну принесену сумку – мінус 30% на нову.

Катерина показує рештки тканини, з якої вирізали форми в попередні роки. 

Ось, бачите, тут була якась невеличка плямка. Напевно, щось на повсть полиняло. Ми ж цю плямку нашою формочкою обійшли стороною і дали тканині нове життя. 

Люди для себе починають розуміти: “Круто! Моїй сумці дали нове життя!” І на додаток відбувається інтеграція покупців в апсайклінгові процеси. Вони починають задумуватися, що річ може ще слугувати й слугувати. Брелоки, які ми робимо, уже четвертий рік коштують 100 грн. Усі вторговані кошти ми передаємо “Україні без сміття”. Цю організацію ми давно любимо, вболіваємо за неї, активно допомагаємо. 

Річ у тім, що наша родина добряче й давно “підсіла” на тему сортування сміття. Мій чоловік цим займався ще, коли розділення відходів ще не було мейнстримом. Ще в Києво-Могилянській академії він казав однокурсникам: скло окремо, папір окремо. Вони влаштовували розважальні заходи різні, а він у кінці розбирав сміття, яке лишалося. Привчив до цього всю родину, друзів. У нас на виробництві теж є контейнери – ви їх бачили. Вдома сміття сортується, в шоу-румі. Тобто ми сортуємо відходи, потім їх вивозимо, ні в шоу-румі, ні в побуті не користуємося одноразовими пакетами й пластиковими пакованнями, купуємо воду на розлив, компостуємо відходи. Для нас це важливо. 

Тож, коли ми думали: “Кому, кому ж ми будемо допомагати? У нас “Україна без сміття” вирішилася сама собою”. Не зважаючи на те, що організація давно цим займається, в них постійно на щось не вистачає грошей. Їм на початку не вистачало на банальні речі – бензин, оплата оренди тощо. І ми щороку їм допомагали.

Зараз же наша акція не тільки передає кошти “УБС”, але й ми розповідаємо про них. Адже як це часто трапляється: хтось купує брелок, він йому подобається, а потім розпитує, а для чого це, кому, навіщо. І так дізнаються про “Україну без сміття”. Бо все ще не всі знають про організацію. Тобто в нас іще такий трішки освітній аспект – ми пояснюємо та долучаємо наших клієнтів до екоактивностей. Без тиску, без ось цього “ай-яй-яй”, якогось насильства.

Так би мовити “обробляємо” ближнє коло наших знайомих. Клієнт-менеджери в нас розповідають про ініціативу й таку можливість повторного переробляння, продавці в шоу-румі розповідають про наші контейнери. Ми навіть даруємо клієнтам термочашки або пляшки для води, щоб зменшувати кількість пластикових стаканчиків. Важливо, щоб людям самим захотілося. 

Так у мене виникла ідея провести тижневий марафон, в якому я розповідала про те, як ми самі живемо. Показувала: що от маємо вдома компостер, а ось так ми сортуємо. Адже часто люди не хочуть сортувати, бо їм здається, що вони завалять пів квартири якимось сміттям. А коли показуєш ці милі контейнери, зразу виводиться на інший рівень. Клієнти пишуть стабільно, хочуть до цього інтегруватися. В Instagram, коли ти подаєш все під приємним соусом, це краще сприймається. Бо, як тільки заводиш “скільки черепах помирає”, це здебільшого відторгнення й негатив. Переконуємо красою.

Відповідно вся ця повсть у нас переробляється. Найпершими з формочок у нас були ананасики. Зараз не можу вам їх показати – всі розкупили. Це ми апелювали до того, що наш бренд “фруктовий”. Кольори наших виробів асоціюються з фруктами – яскраво жовті, помаранчеві, бордові. 

Ще була форма морозива. У неї ми заклали такий сенс: сміття саме не розтане, поки ми не почнемо з ним щось робити. Листочків було вже найбільше. Це вже був третій refresh, тож у людей назбиралося трохи наших речей. Цього року виробів стало ще більше. Спочатку клієнти просили: а можна такий колір, хочу такий колір, але іншу форму? Але в нас усе прозоро: які сумки принесли – з тих ми й робимо брелоки. Тобто це – не на замовлення. 

Люди вже полюбили брелоки. Нам дуже приємно, коли на маркетах, вони дістають їх зі своїх сумок. Для них це як нагадування. А одна дівчина розповідала навіть, що це – найзручніший брелок в її житті. А все чому: він висить на ключах від машини. І коли він біля керма, то не дряпає колготок, бо всі інші роблять стрілки й лишають сліди навіть на штанах. 

Цього року буде ще інша форма. Ми її поки тримаємо в секреті – анонсуємо пізніше. Усі форми робимо з металу гострими з однієї сторони. Їх спеціально для нас злютовують (типу склеюють) і виточують. Форма має бути міцна, трішки важка й не поламатися від сильного тиснення. 

Далі вирізані листочки, морозиво чи ананас ми зшиваємо, пускаємо кілька рядків, щоб виріб тримався, і прикріплюємо фурнітуру. 

Також цього року ми запропонували приносити нам синтетичну повсть. При цьому не обов’язково потім купувати щось у нас, головне принести на утилізацію. Повсть буває натуральна, а є синтетична – це як скло, пластик. Він у природі дуже довго розкладатиметься, тож найшвидше його правильно спалити. Так от люди часто не знають, що є що. Вони не знайомі з цим матеріалом, тому вважають, що повсть – це ненадійно, або, якщо вже використовували синтетику, то скептично ставляться до натуральної.

Ось покажу для порівняння чохол на ноутбук – він весь у ковтунах. Тож завдяки нашій ініціативі ми згладжуємо попередній негативний досвід у клієнтів. Вони віддали синтетичну сумку – і можуть оглянути альтернативу. Ми розказуємо, що натуральна шерсть – дуже довговічна, у жодному разі не варто боятися нею користуватися. 

Для нас refresh – це ще й можливість відстежувати якість наших сумок. Дивимося, яка вона в експлуатації, як змінилася за кілька років. Наприклад, одного разу клієнтка нам принесла сумку з погризеними ручками – її пес відгриз. Ми зрозуміли, що собаки люблять таким гратися, тож ввели шкіряний елемент і додали ремінці з металу. 

На перший refresh принесли 25 сумок, далі кількість постійно зростала. Цього року ще не підбивали підсумки, але матеріалів досить багато. Ми хочемо нести цю ідею, розвивати її. Для нас це – стиль життя, а не одноразова промо-акція.

Авторка: Катерина Кухарчук

Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією National Endowment for Democracy (NED).

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *