«Взуття-буття. Історія Nike»: ТОП-10 цитат

Книга Філа Найта, засновника всесвітньо відомої компанії Nike, – розкішна історія про злети, безгрошів’я компанії та його Божевільну Ідею. Про маркетинг і рекламу, в які Філіп не вірив. Про команду ТОП-менеджерів, які самі себе називали «Дуполицими», до хрипоти сварилися на важливих зібраннях, але завжди вірили в компанію до останнього. Про створення бренду, логотипу та самої назви Nike. Це – справді історія. Від перших кроків 1962-го й до сьогодні.

Засновник компанії, Філ Найт, був атлетом – бігав на довгі дистанції. Він як ніхто розумів, що від взуття залежить майже все. А його тренер був несамовитим винахідником. Він розривав кросівки, удосконалював їх, а потім зшивав і вже тоді віддавав спортсменам. Це за його ідеєю і розробками Nike створив своє перше легендарне взуття з вафельною підошвою.

Першим працівником з повною зайнятістю в компанії Найта був його знайомий з університету Джеф Джонсон. Якби він не став управлінцем, він би міг перевернути індустрію клієнт-сервісу. Джонсон не просто вів картотеки з іменами й контактами клієнтів, він створював їхні портрети – з уподобаннями, днями народження, отриманими травмами й іншими особливостями. Він листувався з ними й вітав з Різдвом чи Днем подяки. Зараз би його визнали гуру клієнт-сервісу, але тоді він просто був шаленим торговим представником взуття в компанії, в яку безмежно вірив.

Також у книзі: підступність японської компанії «Оніцука» й прихильність іншої – «Нісшо», відмови банків кредитувати Nike та спроби конкурентів вивести компанію з ринку через мільйонні позови. Тут немає хепі-енду, бо життя – це смуга невдач і перешкод, а здобутки чи успіх – лише нові точки на позначення нового шляху.

Весь наш світ побудований на божевільних ідеях. Наша історія – це одна грубезна збірка божевільних ідей. Усе те, що мене захоплювало, – книжки, спорт, демократія, підприємництво – починалося з божевільних ідей.

Я почувався мов одружений чоловік у пікантному любовному трикутнику. Запевняв свою коханку «Нісшо», що моє розлучення з дружиною «Оніцука» є лише питанням часу. А тим часом підтримував сподівання «Оніцука» на мої колишні любов і вірність. «Мені не подобається такий спосіб ведення бізнесу, – написав я Сумерагі, – та відчуваю, що ця заява була атакою на нас з боку компанії, можливо, з найгіршими намірами». Скоро ми будемо разом, моя люба. Потерпи ще трішки.

Я подумав, що страх невдачі ніколи не стане причиною краху нашої компанії. Це зовсім не означає, що ми сподіваємося ніколи не терпіти невдач; ба більше, ми завжди готові до невдач. Та коли це станеться, ми неодмінно віритимемо в те, що швидко пройдемо цей етап, засвоїмо урок і станемо кращими.

… Це означало, що кросівки «Найк» уперше в історії мали перетнути фінішну лінію Олімпійських ігор, випередивши решту взуття. Це було грандіозним обрядом посвяти для компанії з виробництва кросівок. Вас не вважатимуть законною, офіційною компанією з виробництва кросівок, допоки олімпієць не зійде у вашому взутті на найвищу сходинку п’єдесталу.

Ми розгорнули нову рекламну кампанію з новим привабливим слоганом: «Фінішної лінії не існує»… У його рекламі було показано самотнього бігуна на безлюдній дорозі в полях, оточеній високими деревами дугласової ялиці. Очевидно, Орегон. І рекламний текст: «Перевага над конкурентами – завдання відносно нескладне. Перемога над собою – вічний обов’язок»… Реклама вперше фокусувалася не на продукті, а на сутності продукту.

Питання було не в тому, як проникнути в Китай. Врешті-решт,т та чи інша компанія туди б таки влізла, а тоді слідом за нею рушили б і всі інші. Питання було в тому, як проникнути туди першими. Проникнути першими означало отримати перевагу над конкурентами… На наших перших зборах з питання Китаю ми постійно казали: «Один мільярд людей. Два. Мільярди. Ніг».

Це була стара приказка: «Якщо товари не перетинають міжнародні кордони, цим займуться солдати». І хоча всі знали, що бізнес я називав війною без пострілів, це насправді було чудовим захистом від війни. Торгівля – це шлях до співіснування, співпраці. Мир живиться процвітанням.

Я хочу попередити найкращих, – бунтівників, руйнівників міфів, новаторів, – що на їхніх спинах завжди малюватимуть мішені. І що далі вони просуватимуться, то більшатимуть мішені. Це – не просто думка однієї людини; це – закон природи.

Іноді ти мусиш здатися. Часом розуміння моменту, саме в який потрібно здатися, спробувати щось нове, – геніальна здатність. Здатися не означає зупинитися. Ніколи не зупиняйтеся.

Удача дуже важлива. Так, я хочу, щоб людство усвідомило силу характеру. Атлетам щастить, поетам щастить, бізнесменам щастить. Сумлінна праця вкрай необхідна, гарна команда є неодмінною умовою успіху, розум і рішучість неоціненні, проте саме удача може визначити кінцевий результат.

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *