Від Коломиї до Мілану – як бренд авторських сумок Sahro підкорює модні подіуми

Ексклюзивні сумки ручної роботи Олесі Сахро вже кілька разів підкорювали подіуми Міланського тижня моди. Гуляли вулицями Парижа, продавалися в європейських та грузинських шоу-румах. А мистецькі куратори стають у чергу, аби виставити сумки майстрині з Коломиї у своєму музеї. Родзинка цих аксесуарів – в унікальній вишивці, завдяки якій малюнок однаковий з обох сторін та практично не зношується після кількох років експлуатації. З Олесею Сахро говорили про творчий процес, вихід на європейський ринок, нитки з Канади й міланські кав’ярні.

З Олесею зустрілися 5 березня ближче до обіду. Перед нашою розмовою в неї була лекція про створення бренду, а ввечері – заплановане відкриття власної виставки. А на ранок 6 березня на Олесю чекали слухачі вже іншої виставки про рукоділля. Там вона розповідала про патент власного стилю вишивки. 
Олеся запросила на розмову до своєї зйомної квартири в Києві. Вона не любить готелів, тому орендувала житло через Airbnb. На кухні заварила жасминовий чай. Каже, що вдома п’ють лише трав’яні – які її мама збирає власноруч. Вони ще запашніші. Коли вода закипіла, чай був розлитий у чашки, а бельгійські вафлі зайняли своє місце на тарілках, мисткиня почала розмову.

Спочатку я вишивала картини. Робила виставки, експозиції. Деякі роботи купували заможні бізнесмени й колекціонери. Одна з моїх робіт навіть знаходиться в колекції кронпринца Карла Фон Габсбурга. А інша – в дизайнера Кензо Такади. Коли він приїжджав на показ у Львові, подарувала йому вишиту японку. 

Однак, на одну картину йшло 6-7 місяців роботи. За день можна вишити площу трішки більшу, ніж 5-6 квадратних сантиметрів. Адже це – дуже кропіткий процес. Залежить від безлічі факторів. Наприклад, потрібно одночасно тримати у фокусі кілька ниток, правильно їх накладати шарами в одну ниточку на тоненькій органзі та слідкувати за цілісністю всієї картини. Також варто враховувати той ефект, що одна нитка може давати 4-5 різних відтінків. Крім того, всі мої картини з обох сторін абсолютно однакові. Вони не дзеркальні, а саме двосторонні. У цьому полягає моя авторська техніка, яку я запатентувала. Вона дуже складна, але мені нецікаво робити те, що роблять усі, – хочу створювати щось дійсно ексклюзивне.

Читайте також: АВТОРСЬКІ СУМКИ OLESYA SAKHRO ПІСЛЯ MILAN FW ВИСТАВЛЯТИМУТЬСЯ В КИЇВСЬКІЙ ГАЛЕРЕЇ

Тому з часом зрозуміла: волію бачити результати своєї роботи швидше. Мій організм настільки стомився по кілька місяців на результат, що в якийсь момент «заявив»: «Все, дівчино, досить, вишивати більше не будеш». Я дуже захворіла. Лікар, який витягнув мене з тієї ситуації сказав: «Забудь про картини. Або роби щось маленьке». Проте маленька картина не така ефектна. Це – не той формат. А от сумки – це було саме те, що потрібно. Тим більше, сумка більш практична. З нею можна вийти на вулицю, її можна взяти в подорож, її бачать друзі, знайомі. Так 5 років тому почалися сумки бренду Sahro.

Початок шляху

Перші два роки шукала форми для сумок, намагалася зрозуміти, як вишивка себе вестиме в експлуатації. Одна річ, коли картина висить на стіні, зовсім інша, коли сумкою мало не щодня жінка користується. Я дуже хвилювалася, що може щось зачепитися, забруднитися. Але виявилося, що це абсолютно не проблема.

Перші сумки я просто «вбивала». Влаштовувала їм шалений краш-тест. Наприклад, одна з перших сумок у моєї мами. Вона їздить з нею в село, ходить на базар. Другий мій саквояж об’їздив півсвіту – літаки, поїзди, де ніхто його не складав у коробочку й не завертав у целофан. Шкіра там уже облізла, потерлася, а вишивка, навпаки, стала ще цікавішою.

Робочий процес

Одразу поясню: я не вишиваю на сумках. Спочатку вишиваю сам малюнок. Роздруковую контури того, що хочу втілити в життя своєю вишивкою, і беруся до роботи. На це витрачаю 1,5-2 місяці. Ніби й довго, але це – вже не картини, які вишивалися по 6-8 місяців. Зараз дивлюся на деякі свої роботи і думаю: «Господи, як я взагалі могла це шити? Це ж не я робила» Щоправда, одна сумка в мене забрала 3 місяці. Але там було 75 кольорів. Там видно по самому рисунку, що він надзвичайно складний. При чому вона була зшита найпершою майстринею, було багато охочих її придбати, але я її не продавала, бо була незадоволена формою. Тільки минулого року зрозуміла, як саме хочу її переробити. Але тепер думаю: «Може собі варто її лишити?» 

Нитки для вишивки купую французькі бавовняні – в Канаді. Раніше замовляла їх звідти, тепер інколи сама маю можливість поїхати на закупи. У Канаді вони чомусь дешевші, ніж в Європі. Для порівняння: у Парижі, Мілані – один моток вартує 2 євро. У Канаді – 75 центів. В Україні вони коштують 15 грн., але якість залишає багато кращого. Тому доводиться літати на інший кінець планети за якісною повною палітрою. Коли вже закінчуються канадські, замовляю десь з Європи.

Коли вишиваю саму картинку, то не зразу бачу кінцевий результат – готову сумку. Часто трапляється, що спочатку вишию, а потім думаю: як би з нею погратися, використати?

Потім накидую форми сумки, яка має бути. Також ескізи форм і сумок робить сам майстер. З тим щастям приїжджаю в Київ. Ми разом підбираємо шкіру і тоді вже промальовуємо остаточно форму сумки. Після цього майстер робить макети з паперу, ми обираємо форму та дивимося, де буде «звучати» мій малюнок. Згодом поступово відшивається сама сумка. Так як я живу в Коломиї, то частково виробничий процес відбувається дистанційно. А коли приїжджаю до Києва, то ми підбираємо матеріал, фурнітуру, нитки. 

Кожна сумка – ексклюзивна. Немає однієї штампованої форми, під яку все підкладеться і швидко відшиється від цієї стрічки й до того паркану.

Інколи кажу: «Давай зробимо товщину 15 см», але майстер каже: «Ні, так не вийде. Ось я зробила макет – має бути більше/менше». Крім того, це – специфічна технологія виготовлення самих шкіряних сумок. Якщо ти вже наніс клей на якусь частину, то не можеш тут же взяти і прошити її, мусиш почекати, поки те все висохне. Тобто є речі, які не можна прискорити. 

Тому створюю не повноцінні, а капсульні колекції. Це – 6-7 сумок, де 2-3 сумки за формою можуть повторюватися. Можуть бути форми з минулої колекції, але вже з іншим малюнком. 

Вихід на ринок

Про бренд задумалася, коли їхала в Париж. Там потрібно було вже говорити про себе як автора. Тому написала на сумці, що це виріб від Сахро. Мій син, Данило, розробив логотип. Він у мене займається цифровізацією – сайт, соцмережі, візуалізація, афіші тощо.

Перші покази були в Одесі, у Львові. Але мені не вистачало експертності – в Україні не могла знайти людину, яка б мені чітко пояснила, що роблю не так. За вишивку я не переймалася, але самі сумки – там потрібно ще допрацьовувати. Тому поїхала на фестиваль слов’янської моди в Париж. Там організатори одразу запитали: «Тобі правду сказати чи похвалити?» На що я відповіла: «Я за критикою і приїхала». Мені пояснили, що на той момент у мене були проблеми з формою, фурнітурою. Кажуть: «Давай це все міняй, тоді зможемо говорити далі». Після цього змінила майстра і якість суттєво покращилася.  

Читайте також: УКРАЇНСЬКЕ ВЗУТТЯ З ІТАЛІЙСЬКОЮ ПРИСТРАСТЮ – КЕЙС БРЕНДУ SITELLE

Париж дав великий поштовх рухатися вперед. По-перше, там я познайомилася з Таріелем Бішаріаном, бізнес-консультантом родом з Грузії, який має шоу-рум у Тбілісі та керує міжнародним конкурсом талантів у рамках Міланського тижня моди. По-друге, фестиваль дає початківцям розуміння, куди рухатися. Якщо ти приїжджаєш туди, там підказують, що так, а що ні, що варто змінити – і це вже більша половина справи. Тому що, коли ти як сліпе котеня йдеш туди і сюди, це дуже важко. Тому вартість участі себе окуповує: простіше заплатити один раз, але за правильну пораду, ніж самому намацувати шлях і втрачати кошти. 

Крім того, на фестивалі читають лекції спеціалісти з модних будинків Франції. Також у рамках івенту проводиться конкурс. Переможці отримують або прес-бюро на 6 місяців у Парижі (це, повірте мені, дуже багато – я його сама виграла), або покази на інших тижнях моди, або навчання в престижних модних школах. Коли я вже другий там виставлялася з якісними речами, то виграла поїздку на Міланський тиждень моди! 

Організатори фестивалю мені одразу сказали: тепер ти маєш гарні речі, тому мусиш знайти агента. В Європі чи Азії шоу-руми, ритейлери, байєри та інші гравці модного ринку не розмовляють напряму з дизайнерами чи виробниками. Має бути агент, який їх представлятиме. Йому мають довіряти, з ним підписуватимуть договори, це – дуже важлива людина. Такі правила гри і йти проти них – собі дорожче, я в цьому переконалася.

Тож тепер маю агента, він веде більшість моїх справ, а я працюю. Моя мрія взагалі – вишивати, працювати, щоб мене ніхто не рухав. Тому що кожен повинен займатися своєю роботою. Я – не спеціаліст з продаж в Європі та Азії, то навіщо мені туди йти? 

Спочатку клієнтками були українки. Тепер хочу виходити на інший рівень. Адже при тому вкладенні коштів, часу, рівня роботи та сил сьогодні сумки можна показувати світу. Це – вже конкурентоспроможні речі.

Враження від Мілану

Я закохалася в Мілан. Була вже там 4 чи 5 разів. І щоразу, як їду туди, відчуваю небувале піднесення. Це ж я кави вип’ю в улюбленому кафе, з’їм улюблений круасанчик! Це – моє місто. Під час тижнів моди в центрі, де проходять усі покази, море гарних, стильних, вишуканих людей – я просто в захваті! Це – реально інший світ. При чому, без зайвого пафосу чи зіркових хвороб.

Там дизайнери дуже дружні, привітні, людяні. Навіть щодо колаборацій: «Я беру тут свій костюм, ану показуй, яка там в тебе сумка є, щоб мені підійшла». Одну одягають у весільну сукню, ми всі прибігли, допомогли з аксесуарами, стилізацією. Немає ось цього чванства.

Багато разів переконуюся: в західному світі часто-густо чим більше людина знає та вміє, тим вона простіша у спілкуванні.

Колаборації

У Львові була співпраця з Катьою Кароль. У принципі я домовлялася про колаборацію зовсім з іншим дизайнером. Але, коли прийшлося до діла, той дизайнер скинув мені фото суконь, в яких мали бути моделі, і я зрозуміла, що ми не зовсім підходимо. Але вийшло на краще.

Команда

Насправді команда невелика. Зате кожен займається своєю справою. 2 агенти працюють в Європі, син забезпечує технічну частину, одна дівчина допомагає на місці, в Коломиї, з вишивкою, ще одна майстриня виготовляє сумки в Києві. А я роблю те, що мені приносить найбільше задоволення – вишиваю. 

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *