“Усі кози були надто чемні” або зйомки весняної колекції INSIDEU в Марокко

Бренд жіночого одягу InsideU провів зйомку нової весняної колекції «Жу-жу» в екзотичному Марокко. Фінікові пальми, оазиси, палюче сонце, автентична архітектура старовинних міст підкреслили легкі східні елементи, представлені в колекції. Ідеєю зйомки було передати один день героїні, яка подорожує по життю, проживаючи кожен момент. Зі співвласницею бренду, Марією Захарченко, говоримо про форс-мажори під час поїздки, екскурсію будинком Ів Сен Лорана та чемних кіз, які ніяк не хотіли позувати в кадрі.

Марокко ми обрали з кільох причин. По-перше, подорож туди була давньою мрією однієї зі співзасновниць бренду – Даші Бусленко. По-друге, колекція, а це – переосмислена класика з легкими етнічними мотивами, своїми кольорами та мотивами ідеально підходила під архітектуру та настрій країни. У ній були присутні бахрома та китиці, характерні для оздоблення одягу в східних країнах. Тим більше, навіть сама тканина за нашими відмальованими принтами була відшита в Туреччині. Тож нам захотілося підкреслити стилістику колекції колоритними пейзажами цієї загадкової країни.

З цим нам допомагали фотограф – Володимир Клевер та модель – Дарина Усова. Також у відрядженні була я та наша стилістка Юлія Карпова. Дар’я, яка мріяла про цю країну, не змогла полетіти з візових причин. На цьому й почалися наші пригоди, прошиті наскрізь форс-мажорами й рясно оздоблені дедлайнами.

Ми орендували машину, на якій проїхали 1800 км прекрасними марокканськими дорогами. За 2 дні підготовки і 3 знімальних дні ми встигли побачити Атлаські гори та захід сонця на Атлантичному океані у Рабаті, старовинну медину міста Фес і легендарний порт міста Ес-Сувейра. Разом дивувалися красою будинку в Марракеші, де жив і творив Ів Сен Лоран з П’єром Берже.

І в кінці, знявши більше 2000 живих кадрів, зрозуміли: ця зйомка неповторна тим, що кожна фотоісторія знята одним дублем. Не було попередніх примірок і репетицій. А відтак – в очах моделі є те непідробне перше враження про країну, яке ми й хотіли передати.

Знімальний день в Марокко неможливо було спланувати зазделегідь, хоч як ми не намагалися. Наприклад, зранку планували їхати по мрашруту Маракеш-Ессуейра, де понад трасою ростуть арганові дерева. Їх називають марокканським золотом, адже з них видобувають цінне арганове масло. Але їхали ми не задля дерев, а через місцевих кіз. Ті зазвичай випасаються не на землі, як ми звикли бачити, а прямо на деревах! Річ у тім, що саме там можна знайти більше свіжої зелені, ніж на обпеченому сонцем грунті.

На практиці в нас пішло все не за планом. У пошуках кіз ми провели більшу частину дня. Однак, так і не знайшли їх. Усі кози, що зустрічалися нам на шляху, були дуже “чемними” – паслися на землі. Усі були в розпачі. А коли вже остання надія була втрачена, ми опинилися в маленькому містечку Ес-Сувейра, де вирішили повечеряти.

Тут зовсім неочікувано побачили дивне і захопливе місце: старий порт. Туди якраз ввечері зібралися всі рибаки зі своїм свіжим уловом риби. Напевно, це було найгалаславіше місце з усього Марокко. Тільки уявіть: чайки перекрикували стомлених рибаків, туристи та місцеві шукали найсвіжіший улов риби, і на фоні всього цього хаосу сідало яскраве африканське сонце. Складно описати словами всі враження від цього місця. А згодом ми ще й дізналися, що саме тут знімали один з епізодів останньої Бондіани.

Не зважаючи на наші пригоди, нам вдалося відвідати будинок, де жив та працював Ів Сен Лоран. Він нині функцінує як музей. Це місце справило надзвичайне враження на всю знімальну групу. У ньому все зроблено з неперевершеним смаком Іва, але при цьому саме місце дуже затишне. Навколо будинку – величезний сад. У ньому ростуть гігантські бамбуки та кактуси. У садах Мажорель, напевно, можна знайти всі відтінки зеленого кольору, які тільки має природа. Через це Ів Сен Лоран з П’єром Берже й вирішили придбати цей будинок.

Особливої уваги заслуговує сам музей, де представлені роботи Іва та речі, що його надихали. Окрім того, перша зала музею, де завжди проходять змінні виставки, вразила нас експозицією талановитого французького художника Жака Аземи. Його картини назавжди закарбувалися в пам’яті. Без сумніву: вся група була захоплена сміливою комбінацією кольорів цього місця. Ультрамариновий синій, традиційний марокканський терактовий колір, гармонійно поєднаний з яскравим лимонним – усе це виглядає щиро та сміливо. Тут ми теж зняли декілька фото, які увійшли до кампейну.

У результаті в нас вийшло створити ось таку історію:

Звичний її ранок починався з чашки м’ятного чаю і ложечки мандаринового варення. Далі – улюблене: піймати сонячний зайчик і грайливо відпустити його до сусідської кішечки. Ну й що, що кішка чорна – ці двоє давно дружать. Тепер можна і на побачення з містом! З собою вона обов’язково візьме трішки приправ для смаку цього Дня, улюбленої рожевої води для кольору і гілочки арганового дерева. А гілочка навіщо? Є речі, що відомі лише їй одній: її жу-жу.

Варто їй тільки вийти за поріг будинку, як до неї тут же приєднується вітер – її постійний супутник, світло і тінь, а ще птахи і тварини, звуки і аромати – все кругом ніби починає танцювати злагоджений і такий красивий танець. Як вона це робить? Тут точно не обійшлося без магії. Хоча ні, немає тут ніякої магії: просто вона жінка, а вони, знаєш, завжди наповнюють своє життя чарами!

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *