«Коко Шанель»: 11 цитат з книги Анрі Гіделя

Габрієль Шанель, яку всі називали Коко, без сумніву, зробила революцію. Вона позбавила жінок корсетів, важких суконь з підкладками, масивних капелюхів. Уся епоха 1920-х – це сукні, аби зшиті нею, або скопійовані з її моделей. Коко ввела в моду біжутерію, дощовики, атласні піжами, тільники (частина одягу з морфлоту). Зробила неймовірний бренд парфумів, на підготовку якого пішло кілька років, але який досі лишається одним з найвідоміших у світі.

У книзі Анрі Гіделя «Коко Шанель» є багато її особистого життя. Того, що формувало характер і зробило тією, ким вона стала. Смерть матері в 11 років. Батько, який покинув їх із сестрами в інтернаті і якого вона більше ніколи не бачила. Смерть обох чоловіків, яких вона любила. Габрієль пройшла шлях від невідомої співачки в місцевому барі до ікони стилю.

Місцями Коко була вимоглива й несправедлива, суперечлива й далекоглядна. У неї не було до кого повертатися додому, тож вона змушувала працювати разом з нею модисток і закрійниць до пізньої ночі. Шанель ненавиділа вагітних жінок, бо сама не могла народити, й дозволяла собі виставити за двері вагітну журналістку або нагримати на вагітну швачку.

Водночас, вона розуміла, що потрібно журналістам і як працюють особисті рекомендації. Тому першим влаштовувала «перфоманси», під час яких показувала, як вона працює (просто ножицями відрізала «все зайве» прямо на моделі), а другим – дарувала «по секрету» перші парфуми «Шанель №5»

Лівреї дворецького її надихали на створення костюма, а знайомство з російською елітою та творчою інтелігенцією, які емігрували після революції 1917-го, – на «вмонтування» вишивки в свої колекції. Вона створювала одяг, який носила сама. Навіть так: спочатку носила сама, а потім продавала.

Книга «Коко Шанель» – це не дифірамби модельєрці, це – життя, епоха та обставини, в яких працювала й творила Шанель. У цьому виданні Габрієль – не ікона, не особа, на яку треба рівнятися, вона – звичайна людина. З комплексами, страхами, яка робить помилки, сердиться, але вміє працювати та повставати з попелу.

Натхнення

«Одного разу на перегонах їй стає холодно і вона одягає светр конюха. Ось як народжується мода! Іншого разу її надихає вигляд жокейської куртки, що висить на стільці. У 1912 році вона проводить кілька днів у місті Етрета, де насолоджується крейдяними обривчастими берегами; там вона бачить, як нормандські рибалки тягнуть свій човен по гальці бухти. Її увагу привертають тільники членів екіпажу з глибокими вирізами та широкими стрічками… Коко цього достатньо, щоб уявити куртку «три чверті» з накладними кишенями, яку вона доповнить вдало підібраним поясом»

«Габріель бачить, що нестача водіїв (їх усіх мобілізували) змушує її клієнток постійно ходити за покупками пішки. Тоді вони створює для них прогумовані дощовики, на які її надихнули дощовики шоферів, оснащені широкими кишенями та розраховані на те, щоб їх можна було швидко застібнути. Вони шиє їх у чорному, білому, рожевому і блакитному кольорах… Це тріумф світового масштабу: їх розбирають у Сполучених Штатах, Бразилії та Аргентині!»

«Під час плавання на «Флаінг Клауд» їй спадає на думку запропонувати своїм клієнткам берети, дуже схожі на берети матросів, які носитимуть насунутими на лоб. Відтоді берети різних форм стають частиною жіночого гардеробу»

Революція

«Цього разу сукня відкриває всю гомілку і навіть трохи більше. Це справжня революція! Яка ностальгія невдовзі охопить чоловіків, які звикли вичікувати той делікатний момент, коли незнайомка, ступаючи на тротуар, обережно при підніме поділ спідниці, відкривши маленьку ділянку свого тіла»

Габрієль пізніше скаже про джерсі: «Джерсі раніше слугувало лише для спіднього, я вивела його переваги на поверню»

«На капелюхах немає ані найменшого оздоблення… Це простий і зручний одяг, зрештою, це мода війни, зумовлена обставинами. У Шанель назавжди збережеться ця дивовижна здатність швидко підлаштовуватися під нову умови»

Життя та роздуми

«Наші будинки – це наші в’язниці; ми знаходимо свободу в тому, як ми їх оздоблюємо»

«Можна звикнути до потворності, але до недбалості – ніколи»

«Слабкому розуму притаманно вихвалятися перевагами, які нам може дати лише випадок»

«Габрієдь висловлювала неприязнь до справжніх коштовностей. Вона вважала, що жінки які їх носять, прагнуть лише виставляти на показ своє багатство, чи, скоріше, багатство своїх чоловіків або покровителів. «Це ніби носити на шиї чек», – казала вона»

«Саме у вечірніх нарядах Шанель найповніше проявляє свою невичерпну уяву, при цьому зберігаючи чистоту форм та досконалість деталей. «Будьте гусінню вдень і метеликом ввечері, – радить вона в одній зі своїх статей, – нема нічого зручнішого, ніж бути гусінню, і нічого більш створеного для кохання, ніж метелик. Потрібні сукні, в яких повзають, і сукні, в яких літають»

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *