Намалювати реальність: як художниця створює свій фешн-бренд

Дизайнерка Аліна Велентій з дитинства любила малювати. «Через це» пішла навчатися спочатку в лінгвістичний університет, а потім – в економічний. Однак, бажання малювати й створювати власні принти не лише на папері, але й на одязі, не відпускало. Так 2019-го на фешн-мапі України з’явився новенький бренд – VelRosePlace. З його засновницею Аліною говорили про творчість, натхнення, правила гри модної індустрії. Спойлер (!): у матеріалі багато картин дизайнерки – перед «прийомом» такої кількості творчості проконсультуйтеся з лікарем 🙂

У пошуках творчості

Після школи я пішла навчатися на лінгвіста. Хотіла спробувати себе в творчості, але потім вирішила все-таки здобути «традиційну» освіту. І цьому я дуже рада. Тому що знання мов, особливо, в модній індустрії дуже необхідне. Від цього залежить співпраця з іноземними дизайнерами, баєрами, спільні колаборації з митцями. Спілкуватися з ними напряму – без сторонніх перекладачів – зовсім інший рівень, ніж навпаки. Знати, як мінімум, англійську – це must have.

Потім я працювала і зрозуміла, що мені не вистачає… ні, не мистецької освіти, а економічної! Тому закінчила економічний вуз з менеджменту організацій та управління бізнесом.

Чому я не пішла вчитися на художника чи дизайнера? Напевно, тому що він у мені трохи дрімав. Після філологічного ВНЗ я хотіла ще навчатися. Але кидалася в різні сторони: від дизайнерських факультетів, журналістики, юриспруденції до класичної художньої освіти. А потім пішла на економіку. І зараз можу сказати: не жалкую анітрохи. Тому що одразу застосовую на практиці отримані знання. І лінгвістичний, і економічний напрям мені зараз допомагають розвивати свою творчість.


Роботи Аліни Велентій

Це ніби пазли: спочатку не розумієш, для чого це відбувається, а потім розумієш: без одного не вийшло б іншого. Тож я зовсім не вважаю, що роки навчання були втраченими чи марними. Навпаки: це все було підготовкою.

Усьому свій час і не даремно все трапляється тоді, коли воно повинно статися. Тому я вважаю, що зараз для мене найкращий час для того, щоб розвивати бренд. У мене є досвід у суміжних сферах, є хороша освіта, я розумію, який бренд я хочу бачити і як цього досягнути. Це мені допомагає робити мою справу на більш високому рівні, аніж я б робила це раніше.

Початок дизайнерського шляху

Можна сказати, що я дебютувала на Ukrainian Fashion Week. Хоча насправді це вийшло майже випадково. 2017-го Epson спільно з UFW запустили конкурс «EPSON DIGITAL FASHION. T-SHIRT EDITION». Потрібно було створити ескіз принту футболки. Після кількох етапів зі 178 учасників журі обрало 20 фіналістів, роботи яких потім надрукували на принтерах Epson. Я була однією з них.

Тоді я намалювала стилізовану помаду, серце, навушники. Мене надихнула сама моя категорія «Мода безтурботних 20-річних». Коли я отримала лист з повідомленням, що моя робота в фіналі, то зрозуміла: «Ось він цей знак. Треба працювати в цьому напрямку далі». Той принт потім фотографували різні фешн-видання. Навіть іноземні. Для мене то була хвилинка слави, яка дуже мотивувала.

Коли я стала мамою, мене, звісно, зацікавив дитячий ринок. Тому почала розробляти модні дитячі аксесуари й прикраси. Проект наразі заморожений, але не закритий. Це дуже цікавий сегмент і мені хотілося б у майбутньому його розвивати.

Читайте також: «МИ МОЛИЛИСЯ, ЩОБ НАМ ЗАПЛАТИЛИ ХОЧ 2500 ГРН», – ЗАСНОВНИЦЯ «ТРЕМПЕЛЬ» ПРО БІЗНЕС-ФАКАПИ

Потім я зрозуміла, що все-таки хочу одяг з власним принтом. При чому, щоб це не просто був малюнок на спині – я люблю складні композиції, які звичайний светр можуть перетворити на родзинку гардеробу. Наприклад, один із гольфів я власноруч розписала: квітковий принт починався біля шиї, спадав до плечей і закінчувався на руці.

Мені подобається квіткова легка тематика, плавність ліній – цього дуже не вистачає в сучасному світі. Я намагаюся це втілити в своїх роботах.


Роботи Аліни Велентій

Творчість

Свої картини я виставляю на продаж. Деякі з них, олійними фарбами, можна придбати онлайн. Я їх викладаю на різних онлайн платформах та в соцмережах. Власну виставку я б хотіла і думаю, що це все ще попереду.

Ескізи малюю сама. Мені подобається це робити. Я ж художник – це те, від чого я колосально заряджаюся. На всіх роботах, в усіх університетах, де б я не навчалася, я завжди малювала.

От люди, нервуючись, можуть стукати пальцями по столу, а я в будь-якій ситуації – малюю. Тому ескізи – один з найприємніших етапів у роботі.

Натхнення не чекаю. Воно завжди зі мною. Якщо воно вже зашкалює, то сідаю і малюю будь-де. Ми якось дивилися фільм і було містечко біля моря з будиночками й помаранчевими дахами. Я не чекала, поки закінчиться стрічка – одразу сіла за мольберт і почала малювати, змішувати фарби, робити перші нариси. Ця картина в мене досі висить. Вона така позитивно заряджена. І це дуже відчувається.


Картина Аліни Велентій

У мене все починається з ідеї. Але кожну ідею я «вистоюю». Тобто ходжу з нею і переварюю її кілька днів. Якщо вона витримує цей процес, тоді розумію, що треба втілювати. Просто в мене постійно виникає сотні думок штибу «Треба спробувати цей колір у колекції», «А якщо цими фарбами розмалювати», «О, нова тканина – хочу її для спідниці». Але розумію, що не можна за все вхопитися одночасно.

Також удома розписала сама всі стіни. У нас є стіна, пофарбована графітною фарбою. По ній можна писати крейдою. Тому це – мій простір для фантазій. Тож, якщо ваші діти малюють на стінах – не сваріть їх сильно. Можливо, в майбутньому з тих малюнків «виростуть» шедеври.


Роботи Аліни Велентій

Читайте також: ЯК ЦЕ ШИТИ ОДЯГ З ЕВКАЛІПТУ Й «МИРНОГО» ШОВКУ – ДОСВІД ЕКОБРЕНДУ PURE ONE

Робочий процес

Моя перша колекція вже відшита. Це – жіночий одяг. Оne-size. Але він може підійти всім. Наприклад, на спідниці багато застібок і кнопок, тому вона підійде і клієнтці з розміром L і розміром S. Просто потрібно змістити кілька кнопок. Інші речі також із застібками та зав’язками, які не обмежуються конкретними параметрами. Незабаром планую «зайти» в кілька шоу-румів. Обираю локації, шукаю своє місце.

Тканини всі якісні і натуральні: бавовна, шовк. Перед тим, як обрати тканину, спочатку все ношу сама. Мені потрібно зрозуміти, наскільки вона зручна і головне – яка вона в експлуатації, як переться. Тому що в мене був випадок, коли тканина на дотик була божественна, але після прання втратила свій статус – зім’ялася і зменшилася майже вдвічі. А я хочу, щоб мої речі були практичними. Тому спочатку відшиваю 1 екземпляр собі, а вже потім на продаж.

Поки що не співпрацювала з технологами, конструкторами, стилістами. Я все робила сама. Точніше маю кілька швачок, які втілюють мої ідеї – просто шиють. Бо ескізи, лекала розробляю сама. Але зараз маю цікаву ідею весільної сукні, яку б хотіла втілити. Я бачу її красивою, ексклюзивною та в одному екземплярі – звичайно, в тому проекті мені знадобляться консультації саме закрійників. Які мені вже розкажуть, як це робити та в який спосіб можна втілити мій задум – від корсета, смужечок до вибору тканин. Щоб це було не тільки красиво, але зручно та тримало форму.

Робота над колекцією дуже надихала. Знаю, часто дизайнерам складно витримувати одну лінію, один стиль – хочеться більше свободи. Але мені це якраз дуже «зайшло».


Роботи Аліни Велентій

Адже один стиль, який вимагають від колекції, з одного боку, він задає правила гри, але з іншого він і дає простір для фантазій. Це – певні обставини, в яких ти повинен існувати. І це дуже цікаво.

Бо це може зіграти в позитивну сторону. Наприклад, ти зробив умовно кажучи «спокійну» колекцію, але потім акцентами (деталями, аксесуарами) ти робиш її екстравагантною, авангардною. Якісь елементи об’єднуються – і це вже задає тон. Як письменники кажуть «персонаж мені сам диктує, якою буде сюжетна лінія», так і в художників та дизайнерів деякі образи самі ведуть за собою.

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *