«Мода не може ігнорувати курс на sustainable» — Яна Червінська про Helsinki Fashion Week та власні екопроєкти

Helsinki Fashion Week модні критики та експерти називають найстійкішим тижнем моди в світі. Він проходить лише раз на рік — посеред літа. Цього року відбувався 19-22 липня. Головна умова заходу: бути максимально екологічним. Це стосується місця проведення, їжі, яку там можна знайти, подіумів (а точніше їхня відсутність), поводження з відходами, пересування між локаціями (електротранспорт) та косметикою. Головна локація, «Eco Village», щороку захищена спеціальною «завісою»: поверхнею, яка адсорбує вуглекислий газ з атмосфери і за допомогою водоростей переробляє його на кисень.

З Яною Червінською, засновницею бренду Yana Chervinska, поспілкувалися про участь і співпрацю з Helsinki Fashion Week та створення власної платформи — Sustainable Fashion Pad — першого проєкту усвідомленої моди в Україні.

Як проходить відбір дизайнерів на Helsinki Fashion Week? 

Уперше я брала участь у Helsinki Fashion Week 2017 року. Потрапила туди через журнал Vogue Ukraine. Він був інфопартнером заходу. Під час першого сезону я була серед дизайнерів у pop-up шоу-румі українських брендів. Представляла колекцію з валяної вовни. 

Наступного сезону, 2018-го, вже мала показ на основному подіумі з повноцінною колекцією. Тоді організатори залучали місцеві фінські бренди, які використовували органічні/екологічні/стійкі тканини з відповідними сертифікатами. Також серед умов відбору був продаж товару лише на внутрішньому ринку. Адже експорт збільшує вуглецевий слід будь-якої речі. Це — пальне, логістичні витрати — усе це в кінцевому рахунку забруднює планету. Того сезону в мене були колекції з аплікаціями (апсайклінг речей) та валяні речі. Тож мій бренд, навіть не зважаючи на те, що він іноземний, та колекція, присвячена японським жінкам-ниряльницям Ama-San, підійшов під усі їхні вимоги.

Як організатори визначають, чи дійсно дизайнер sustainable? 

Перевіряють відповідні сертифікати на матеріали і фурнітуру, рослинне фарбування волокон, прозорі виробничі й логістичні процеси та можливість це продемонструвати на кожному етапі. Також серед переваг для бренду могли стати співпраця з соціально-незахищеними верствами населення, їхнє працевлаштування, співпраця з екопоселеннями, використання артизанальних, тобто ручних технік.

Яка відмінність Helsinki Fashion Week від інших тижнів моди?

Helsinki Fashion Week взагалі відходить від поняття традиційних днів моди. На останніх — акцент на маркетингу, продажах, епатажі. Тут — це більше як демонстрація циклічності всіх процесів, того, що навіть велике місто може бути з нульовим вуглецевим слідом. Наприклад, 2018-го всі покази проходили в повністю циркулярному і спеціально побудованому містечку Eco Village. Це містечко, яке створюється на очах, а потім так само швидко “тане”, стало прикладом кругової економіки.

Коли я мала показ, ніхто не будував спеціальних подіумів. Усе відбувалося на різних локаціях, на підлозі, яка була на тій локаціі, просто додатково виставляли світло і ряди стільців. Крім того, тоді мене вразило, що гостей возили лише електрокари, на бекстейджі була веганська їжа для моделей і мейкаперів/перукарів.

Як ви вважаєте, чи потрібні зараз тижні моди з усією швидкістю зміни трендів, яка їм притаманна?

У тому вигляді, в якому вони існують, потрібні лише 4 найбільші тижні моди — Лондон, Париж, Мілан та Нью-Йорк. Але я впевнена, що й вони будуть дуже змінюватися вже найближчим часом в напрямку sustainable і циркулярності. Сьогодні мода не може ігнорувати те, до чого прийшов практично весь світ. 

На HFW ви ще працювали в іпостасі консультанта. Як та кого саме ви консультували?

Саму організацію Helsinki Fashion Week. Після моєї участі в шоу-румі, 2017-го, зі мною почала спілкуватися засновниця Евелін Мора. Я допомагала їй з розробкою рекламних матеріалів та з візуальною комунікацією до сезону. Через деякий час вона запропонувала мені стати креативним консультантом. Уже на контрактній основі. Я консультувала щодо співпраці з медіа, комунікаційної стратегії, також організовувала престур до Хельсінкі, зустрічі з редакторами українських журналів, домовлялася про  інтерв’ю у друкованих модних журналах. Це був крутий та цікавий досвід.

Ідея створення платформи про свідому моду Sustainable Fashion Pad виникла вже після HFW?

Цьому передувала низка подій. Усе почалося 2014 року. Тоді створила власний бренд одягу Yana Chervinska. Він відповідав усім принципам стійкої моди. З ним я навіть виграла Harper’s Bazaar Fashion Award. Далі був рік менторства від британських експертів, участь в International Fashion Showcase і показ на London Fashion Week. У результаті я створила колекцію за принципами zero waste (тобто абсолютно без відходів). Після цього, 2016-го, взяла участь у воркшопі бренду Camper під назвою “Brave New World” в Південній Кореї. Це стало ключовим моментом у створенні Sustainable Fashion Pad, який базується на ідеї воркшопів. 

SFP — це гібридна платформа, яка поєднує українські модні бренди, активістів, блогерів, екологів та представників державного сектору. Головна ідея — вирішення проблем модної індустрії й легкої промисловості, створення інновацій, зміна мислення й культури споживання. Як формат ми обрали воркшопи, лекції та дискусії. Це дуже дієво — продемонструвати, як можна переробляти денім, як давати “друге життя” різним речам, а потім ще закріплювати результат реальними кейсами успішних брендів. SFP — це практика, поєднана з корисною та актуальною теорією.

Наскільки складно в контексті такого екологічного проєкту співпрацювати з українськими брендами? 

Труднощі починаються вже на площині доступних в Україні матеріалів, сертифікатів, відповідного виробництва, упаковки і т.д. Усі ці етапи створення продукту в Україні складніше зробити стійкими, ніж в Європі. І найчастіше це не лише через обмеженість ресурсів, але й через обмеженість у знаннях, експертизі, доступі до інформації тощо.

Чи реально брендам за таких умов стати стійкими?

Повністю стійким не може бути ніщо, але можна почати змінювати і розвивати свій бренд в цьому напрямку. Для початку варто зрозуміти: що саме у вашому бренді суперечить параметрам стійкості? Можливо, це — надлишок пластикової упаковки при доставці? Чи білі картонні пакети, заради виготовлення яких вирубують дерева? Чи суцільний поліестер у складі, що перетворюється на мікропластик під час прання? Чи дешеві неякісні тканини, які псуються через 2-3 місяці після купівлі й ваші клієнти змушені купувати більше і частіше? 

Є багато загальних правил, які можна потроху впроваджувати у бренді. За рахунок цього він з часом він стане більш свідомим, а відтак — завдаватиме менше шкоди планеті!

Спеціально для C-Element інтерв’ю записала Альона Куцак

C-Element Written by:

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *